Слова пам’яті колезі

Довга і складна дорога вчителя – віддати дітям своє серце, закінчилася… Стискає душу непрошений жаль. Пішла з життя мудра і добра вчителька Шамрай Марія Михайлівна.
У ці квітневі дні минає дев’ять днів, коли вона відійшла у вічність, у той незнаний, невідомий нікому світ, з якого ніхто не вертається.
Марія Михайлівна - легенда педагогічної ниви Гуляйпільщини кінця 40-х - початку 80-х років. Після закінчення педагогічного училища була направлена вчителькою початкових класів у Західну Україну.
Далі трудова діяльність Шамрай М. М. пройшла в середній школі м. Гуляйполя, навчала дітей рідної мови та літератури. ЇЇ слово було неголосним, проте вагомим і мудрим. У пам’яті вихованців, колег Марія Михайлівна залишиться взірцем педагога. Кожен сьогодні з гордістю скаже: “ Мене вчила Марія Михайлівна”.
Так, старанно навчала й виховувала патріотів України, вчила науці доброти, людяності, щедро сіяла чесноти в душі майбутніх громадян.
Марію Михайлівну любили. Була вона неговіркою, мовчазною, ніколи не скаржилась на долю, хоч там, у глибині душі, несла багато горя: рано у вічність пішов чоловік Андрій Герасимович - велика людина та мудрий учитель; у розквіті - обірвалося життя сина Віталія; далі - нове горе: раптова жорстока смерть забрала онуку Світлану - молоду, енергійну, талановиту.
Кажуть, що людина може винести стільки випробувань, скільки їй судилося Господом. Довго й багато серце Марії Михайлівни несло, винесло й зупинилося...
Висловлюємо щире і глибоке співчуття рідним і близьким Шамрай Марії Михайлівни.
Спіть спокійно, вчителько. Хай земля Вам буде пухом. Ви вічні у вдячній пам’яті своїх рідних, колег, учнів, близьких.