Торгі́вля людьми́ — протизаконна

  • 410

Фото без опису

Торгі́вля людьми́ — протизаконна торгівля людьми в цілях комерційної сексуальної експлуатації або примусової праці: це сучасна форма рабства. Ця діяльність є найшвидше зростаючою кримінальною діяльністю у світі і пов'язана з незаконною торгівлею зброєю, як другою за величиною після торгівлі наркотиками.
Протокол про торгівлю людьми про попередження, припинення і покарання торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми (також відомий як Протокол про торгівлю людьми), що прийнятий в 2000 р. Радою Організації Об'єднаних Націй в Палермо, Італія, є міжнародною збіркою дипломатичних норм, встановлених відповідно до Конвенції «Проти Міжнародної організованої злочинності» (ООН).
Протокол про торгівлю людьми є одним з трьох протоколів, прийнятих на додаток до цієї Конвенції. Протокол є першим глобальним юридично обов'язковим документом з узгодженим визначенням питання про торгівлю людьми. Метою такого визначенням є сприяти зближенню національних підходів у відношенні до визначення національних кримінальних злочинів, що сприяло б ефективному міжнародному співробітництву в галузі розслідування і судового переслідування у випадках торгівлі людьми. Додаткова мета протоколу полягає в захисті та допомозі жертвам торгівлі людьми при повній повазі до їхніх прав як людини.
Протокол про торгівлю людьми визначає торгівлю людьми так: Вербування, перевезення, передача, приховування або одержання людей шляхом загрози або застосування сили, або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю положення, або за рахунок надання або отримання платежів або прибутку для одержання згоди особи, яка має контроль над іншою особою, з метою експлуатації. Така експлуатація включає, як мінімум, експлуатацію інших осіб шляхом проституції або інших форм сексуальної експлуатації, примусову працю або послуги, рабство або дії, подібні до рабства, підневільний стан або вилучення органів. Згода жертви торгівлі людьми на заплановану експлуатацію, як викладено вище, не вважається дійсною за умови використання будь-якого із засобів впливу, зазначених вище.
Протокол про торгівлю людьми вступив в силу 25 грудня 2003 р. До червня 2010 року, Протокол про торгівлю людьми був підписаний 117 країнами (в Україні Протокол ратифіковано 21 травня 2004 р.) та 137 партіями.
Торгівля людьми є злочином проти людяності. Вона включає акт вербування, перевезення, передачі, приховування або одержання людини за допомогою застосування сили, примусу або іншими засобами, з метою її експлуатації. Щороку тисячі чоловіків, жінок і дітей потрапляють до рук торговців людьми, в їхніх власних країнах і за кордоном. Кожна країна у світі є задіяною в торгівлі людьми, чи як країна походження, транзиту чи призначення жертв. Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC), як гарант Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти Міжнародної організованої злочинності (UNTOC) і протоколів до неї, надає допомогу державам у їхніх зусиллях з упровадження Протоколу про попередження, припинення і покарання торгівлі людьми (Trafficking in Persons Protocol).
Управлі́ння ООН з наркотиків і злочинності (УНЗ ООН, UNODC — United Nations Office on Drugs and Crime).
Торгівля людьми — явище глобальне. Воно сильно впливає на країни, що знаходяться в стані політичної та економічної трансформації або постконфліктного стресу, які в основному і є країнами походження для всесвітнього кримінального процесу торгівлі людьми. Це явище також впливає як на економічно розвиненіші країни призначення, так і на країни транзиту. Людей, що живуть в скрутних умовах, привертає можливість поліпшення свого життя в багатших і розвиненіших країнах, а в той же самий час в країнах призначення зростає попит на низькооплачуваних робочих в нелегальних трудових секторах економіки, а також в легальних трудових секторах з низькою заробітною платнею. В той час, як в 1970-х і 1980-х роках західноєвропейські країни були країнами призначення для торговців людьми, які привозили жінок і чоловіків в основному з Азії і Латинської Америки, з крахом комуністичних режимів, то на початку 1990-х ситуація змінилася. Жінки з східноєвропейських країн все більше стали домінувати на «ринку» торгівлі людьми, як в Західній Європі, так і в самому регіоні Центральної і Південно-східної Європи.