Офіційний сайт Гуляйпільської міської ради

Розділи

Петиції

Бюджет участі

Я маю право

Календар

« Вересень 2019 »
Пн   2 9 16 23 30
Вт   3 10 17 24  
Ср   4 11 18 25  
Чт   5 12 19 26  
Пт   6 13 20 27  
Сб   7 14 21 28  
Нд 1 8 15 22 29  

Пошук

Новини

Інформує Гуляйпільський краєзнавчий музей

Рівнопільщина історична і сучасна


7 серпня 2019 року з робочою метою, не численний, але дієвий десант пошуковців Гуляйпільського краєзнавчого музею (науковий співробітник – С. Дончик, директор музею Л. Геньба) висадився на Рівнопільській і Яблучанській землі, з метою встановлення пам’ятних поховань німців-менонітів біля с. Яблукового ( в минулому Зільбершталь, що в перекладі означає - Срібна Долина). Разом із головою старостинського округу Пилипенко Наталією Вікторівною намагалися віднайти хоч натяк на могильні поховання. І вони таки є. Наскільки нам вдалося розчистити, захоронення були виявлені: частини надгробних плит, частина хрестів і натяк на склеп. Із розповідей старожилів с. Яблукового тут була похована відома вчителька німецького походження. Є невеличкі горбики, які рясно вкрили листя квітів лілії та ірису.
Далі, у супроводі голови округу ми рушили до с. Яблукове, яке, справді сьогодні залишається в мальовничому оазисі степу, але нажаль - вимираюче. Ми відвідали подвір’я Сеня Миколи Юрійовича та Наталії Тарасенко, які досі проживають у будинках менонітської доби. А це кінець Х1Х поч. ХХ ст.. Будинки в доброму стані і добротній забудові. На подвір’ї Сеня М.Ю. просто скарб цегляний, із розібраних будинків, який господар використав для своїх господарських потреб. На кожній цеглині є мітки заводчика, який виробляв цю цеглу. У середині будівлі збереглося у відмінному стані дерев’яне покриття полів , вмонтована у стіну шафа-комод вражає і виглядом, і майстерною роботою невідомих майстрів. На пам'ять для музею подарували черепицю, цеглу і вишиту картину майстрині Наталії Тарасенко. З теплими обіймами прощалися, щоб зустрітися знову, бо це земля і мого батька і діда, то ж щирість спілкування була у кожному слові.
Доземно вдячні господарям: Сергію Івановичу Курману і та його брату Івану Івановичу Курману за надану можливість ознайомитися з їхнім господарством. Радіємо, що у нашому краї отаке є. Сергій Іванович сказав мені, що це заслуга брата Івана – то йому й почесті.
Сюди ми завітали з метою розвитку сільського туризму.
Вразили солом’яні піраміди, я ще пам’ятаю скирти, як скиртували наші бабусі і мами. А тут диво з див: чистота, кожен робітник знає свої обов’язки, поруч із свійськими тваринами: дорідними корівками, бичками, баранами, красенем конем оселилися – білочки, куріпки, дикі поросята, тільки дикими їх назвати важко, тягнуться, щоб поближче ознайомитися з гостями і з рук беруть травичку, а вигляд, як у натуральних кабанчиків. Під стіною у холодочку відпочивали три лосі з розлогими оленячими рогами, краса неймовірна. Побували ми і на території, де вправні доярки доять корів, вже сучасним методом, а додому йдуть чисті і охайні бо для цього є облаштований душ. Тут буяють троянди. Якщо краса – то в усьому. І це правильно. Якщо любити Україну - то всім серцем, якщо творити добро – то всією душею.
Дякуємо справжньому другу нашого музею Сергію Рижикову, який, відіклав свої справи і
повіз нас та ще й попрацював, бо в деяких місцях жінкам це не під силу. Особлива подяка голові старостинського округу Наталії Пилипенко за неоціненну допомогу. Вона та жінка, що і коня на «скаку» зупинить…
А далі нас чекає кропітка робота, та це вже інша тема…

 

 

Любов Геньба- директор музею



Четвер, 08 Серпня 2019 15:59 | Переглядів: 80

Асоціація міст України