Офіційний сайт Гуляйпільської міської ради

Розділи

Петиції

Бюджет участі

Я маю право

Календар

« Вересень 2019 »
Пн   2 9 16 23 30
Вт   3 10 17 24  
Ср   4 11 18 25  
Чт   5 12 19 26  
Пт   6 13 20 27  
Сб   7 14 21 28  
Нд 1 8 15 22 29  

Пошук

Новини

Інформує Головне управління ДФС у Запорізькій області

Останній день сплати податків (зборів)


29.07.2019 року
- авансового внеску з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, юридичними особами за IІ квартал 2019 року;
- авансового внеску з транспортного податку юридичними особами за IІ квартал 2019 року.
30.07.2019 року
- плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (крім громадян) за червень 2019 року;
- податку на додану вартість за червень 2019 року;
- рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України за червень 2019 року;
- єдиного податку платниками четвертої групи за ІІ квартал 2019 року;
- податку на доходи фізичних осіб з нарахованого, але не виплаченого доходу за червень 2019 року;
- військового збору з нарахованого, але не виплаченого доходу за червень 2019 року;
- акцизного податку за червень 2019 року;
- податку на доходи фізичних осіб із загальної суми доходів у вигляді процентів, нарахованих за червень 2019 року на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків, ощадних (депозитних) сертифікатів, вкладів (депозитів) членів кредитної спілки у кредитній спілці;
31.07.2019 року
- податку на доходи фізичних осіб зазначеного в річній декларації про майновий стан і доходи фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність та громадянами.

 

Наведення коду виду умови оподаткування пального акцизним податком у митних деклараціях з 23.07.2019 року


ДФС України листом від 22.07.2019 №23510/7/99-99-18-02-01-17 надала роз’яснення щодо правил наведення коду виду умови оподаткування пального акцизним податком у митних деклараціях.
Обсяги ввезеного на митну територію України пального обліковуються в СЕАРП та СЕ та зараховуються автоматично на підставі оформлених митних декларацій у розрізі платників податку та умов оподаткування пального за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД.
Податковий кодекс України відносить до пального всі підакцизні товари, визначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 ПКУ.
У зв’язку з цим з метою обліку та зарахування ввезеного пального за даними митних декларацій в розрізі умов оподаткування до СЕАРП та СЕ, з 23.07.2019 при декларуванні за митними деклараціями типів «ІМХХYY» (де «ХХ» - код відповідного митного режиму «40» або «41», а «YY» один із кодів «АА», «ДР», «ТЕ», «ТК», «ТФ», «ТН», «ДТ») товарів, зазначених у п.п. 215.3.4 ст. 215 ПКУ (крім непідакцизних товарів за кодами згідно з УКТЗЕД 2710 19 62 00, 2710 19 64 00, 2710 19 68 10, 2710 19 68 20, 2710 19 68 90, 2710 20 31 00, 2710 20 35 00, 2710 20 39 00, що згідно з описом можуть відноситись як до підакцизних, так і до непідакцизних), в окремому полі електронної митної декларації або електронної копії митної декларації на паперовому носії без наведення в паперовому примірнику необхідно зазначати код виду умови оподаткування пального акцизним податком згідно із ПКУ, а саме:
- «01» - сплата акцизного податку в загальному порядку за ставками згідно з п.п. 215.3.4 ст. 215 ПКУ;
- «02» - звільнення від оподаткування акцизним податком згідно зі ст. 213 ПКУ;
- «03» - оформлення векселя та часткова сплата акцизного податку на умовах, встановлених пунктом 229.8 ст. 229 ПКУ, при ввезенні на митну територію України бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2710123100, 2710127000 та 2710192100;
- «04» - оподаткування на умовах, встановлених пунктами 229.2 – 229.7 ст. 229 ПКУ пального, ввезеного на митну територію України в якості сировини для виробництва непідакцизної продукції.
ДФС України відкликала свій лист від 19.07.2019 №23348/7/99-99-18-02-02-17.

 

Оновлено форму електронних документів для наповнення Єдиного державного реєстру лічильників рівня пального


МФУ наказом від 18.06.2019 № 248 внесено зміни до наказу Міністерства фінансів України від 27 листопада 2018 року № 944, щодо форм електронних документів для наповнення Єдиного державного реєстру лічильників рівня пального.
Так, внесено зміни до:
- формату даних та структури Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі;
- форми довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри;
- форми довідки про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального.
Наказ від 18.06.2019 року № 248 "Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 27 листопада 2018 року № 944" набирає чинності з 01 липня 2019 року, але не раніше дня його офіційного опублікування (опублікований у виданні «Офіційний вісник України» № 50 від 02.07.2019 р.).

 

 

Обладнання акцизних складів пального витратомірами-лічильниками


Акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Розпорядники акцизних складів зобов’язані обладнати склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки:
- акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 01 липня 2019 року;
- акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 01 жовтня 2019 року;
- акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 01 січня 2020 року.
Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у тарі виробника без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Зазначена норма передбачена п.п. 230.1.2 ст. 230, п. 12 підрозд. 5 розд. XX Податкового кодексу.

 

Оновлено довідники податкових пільг станом на 01.07.2019


Державна фіскальна служба оприлюднила Довідник № 93/1 податкових пільг, що є втратами доходів бюджету станом на 01.07.2019 року, і Довідник № 93/2 інших податкових пільг станом на 01.07.2019 року.
В Довіднику № 93/2 передбачені нові пільги з акцизного податку:
- 14020063 "Податок справляється за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту із: д) спирту етилового денатурованого, який використовується для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, включеної до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України";
- 14020064 "Податок справляється за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту із: е) спирту етилового неденатурованого, який використовується для виробництва оцту з харчової сировини";
- 14020065 "Податок справляється за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту із: є) спирту етилового денатурованого, який використовується для виробництва парфумерно-косметичної продукції";
- 14020066 "Податок справляється за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту із: ж) спирту етилового-сирцю, який використовується в межах одного суб'єкта господарювання для виробництва біоетанолу";
- 14020067 "Податок справляється за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту із: з) спирту етилового, що переміщується між акцизними складами в межах одного суб'єкта господарювання".
Довідник № 93/1 податкових пільг, що є втратами доходів бюджету, і Довідник № 93/2 інших податкових пільг розміщено на веб-порталі ДФС за посиланням: http://sfs.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/dovidniki-/54005.html.

 

Камеральною перевіркою встановлено заниження податкових зобов’язань. Чи подавати уточнюючу податкову декларацію?


Не пізніше наступного робочого дня після дня вручення платнику податків податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо ЄВ або отримання інформації про їх вручення, вноситься дата вручення документа до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.
Інформація про виявлені заниження податкових зобов’язань в розрізі податкових (звітних) періодів/податкових декларацій (розрахунків) та граничні строки сплати таких зобов’язань враховуються при розрахунку суми пені в інтегрованій картці платника.
До настання граничного строку сплати/зменшення донараховані/зменшені суми за відсутності процедури адміністративного або судового оскарження не беруть участі у розрахунках.
За умови відсутності інформації про початок процедури адміністративного та/або судового оскарження з дня настання граничного строку сплати/зменшення відповідні донараховані/зменшені суми в інтегрованій картці платника беруть участь у розрахунках.
Отже, якщо за результатами камеральної перевірки контролюючим органом встановлено заниження податкових зобов’язань та вручено податкове повідомлення-рішення, то платнику не потрібно подавати уточнюючу податкову звітність за звітний період, що був охоплений такою перевіркою.
Такі результати камеральної перевірки автоматично відображаються в інтегрованій картці платника та після настання граничного строку сплати (за відсутності інформації про початок процедури адміністративного або судового оскарження) сума, що була донарахована контролюючим органом, є узгодженою.
Зазначена норма передбачена «Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» затверджено наказом МФУ від 07.04.2016 № 422.

 

Звітний період з податку на прибуток для виробників сільськогосподарської продукції. Які особливості?


Податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств (крім випадків, передбачених п. 137.5 ст. 137 ПКУ) є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.
Пунктом 137.5 ст. 137 ПКУ річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку:
- платників податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), що сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році;
- виробників сільськогосподарської продукції;
- платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 млн грн.
Разом з тим, п.п. 4 п. 2 розд. XIX "Прикінцеві положення" ПКУ встановлено, що з 01 січня 2017 року втратила чинність ст. 209 ПКУ, яка регламентувала дію спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.
Як наслідок, враховуючи те, що з 01.07.2017 ПКУ не визначено, яка продукція вважається сільськогосподарською для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств, виробники сільськогосподарської продукції визначають податковий (звітний) період за загальними правилами, передбаченими для платників податку на прибуток підприємств.
Тобто якщо річний дохід виробників сільськогосподарської продукції від будь-якої діяльності (за вирахування непрямих податків) перевищує 20 млн грн, то податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.
Якщо такий дохід не перевищує 20 млн грн, то такі платники застосовують річний податковий (звітний) період, який починається з 01 січня по 31 грудня поточного звітного року.
Зазначена норма передбачена п.п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу.

 

 

Основні засоби отримані у фінансову оренду. Особливості обліку з податку на прибуток


Розрахунок амортизації основних засобів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 138.3.2 - 138.3.4 ст. 138 Податкового кодексу.
Групи основних засобів, мінімально допустимі строки їх амортизації, строки корисного використання (експлуатації) визначені у п.п. 138.3.3 ст. 138 ПКУ.
Орендар відображає отриманий у фінансову оренду (лізинг) об'єкт одночасно і як актив, і як зобов'язання за найменшою на початок строку оренди оцінкою: або за справедливою вартістю об'єкта, або за теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів (п. 5 П(С)БО 14 Оренда" затвердженого наказом МФУ від 28.07.2000 № 181).
Нарахування амортизації об'єкта фінансової оренди здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації (п. 23 П(С)БО 7 "Основні засоби" затвердженого наказом МФУ від 27.04.2000 № 92).
У разі використання міжнародних стандартів фінансової звітності, то згідно з параграфом 22 МФЗС 16 "Оренда" від 30.06.2017, на дату початку оренди орендар визнає актив з права користування та орендне зобов'язання.
Якщо оренда передає право власності на базовий актив орендарю наприкінці строку оренди або якщо собівартість активу з права користування відображає той факт, що орендар скористається можливістю його придбати, то орендар має амортизувати актив з права користування від дати початку оренди і до кінця строку корисного використання базового активу (параграф 32 МФЗС 16).
Зокрема, амортизацію активів починають, коли цей актив стає придатним до використання, тобто коли він доставлений до місця розташування та приведений у стан, у якому він придатний до експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом (п. 55 МСБО 16, п. 97 ПСБО 38).
Таким чином, об'єкт фінансової оренди (лізингу) відображається у бухгалтерському обліку орендаря як актив та амортизується протягом періоду очікуваного використання (до кінця строку корисного використання базового активу).
У податковому обліку орендаря основні засоби, отримані у фінансову оренду (лізинг), підлягають амортизації згідно з п. 138.3 ст. 138 ПКУ.
При цьому відповідно до п. 138.1 та п. 138.2 ст. 138 ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації на такі основні засоби відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 ПКУ.
Податкова амортизація не застосовується до операцій з активами з права користування за договорами оренди.

 

 

Списуються зіпсовані ТМЦ. Чи нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ?


Платник ПДВ зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 ПКУ).
Податкові зобов’язання з ПДВ визначаються по товарах/послугах, необоротних активах, придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Отже, оскільки платником ПДВ здійснюється операція зі списання товарно-матеріальних цінностей (зокрема, зіпсованих), то вони починають використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю такого платника податку.
Оскільки під час придбання товарно-матеріальних цінностей (в тому числі зіпсованих) суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, то платник податку повинен не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається їх списання, здійснити нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за ставкою 20% виходячи з вартості придбання таких товарно-матеріальних цінностей (в тому числі зіпсованих).
Зазначена норма передбачена п. 198.5 ст. 198 ст. 198 Податкового кодексу.

 

 

Основні засоби внесенні до статутного фонду. Чи нараховувати амортизацію?


Розрахунок амортизації основних засобів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 ст. 14, п.п. 138.3.2 - 138.3.4 ст. 138 ПКУ.
Для розрахунку амортизації відповідно до положень п. 138.3 ст. 138 ПКУ визначається вартість основних засобів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку (п.п. 138.3.1 ст. 138 ПКУ).
Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів (основних засобів, не призначених для використання в господарській діяльності платника податку).
Пунктом 7 П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом МФУ від 27.04.2000 № 92, встановлено, що придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених п. 8 П(С)БО 7 (п. 10 П(С)БО 7).
Первісна вартість об’єкта основних засобів складається з таких витрат:
- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству/установі);
- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
- витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.
У податковому обліку не передбачено обмежень щодо нарахування амортизації на основні засоби, внесені до статутного фонду підприємства.
Такі основні засоби, які призначені для використання в господарській діяльності платника податку, підлягають амортизації. Амортизації підлягає погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням вищезазначених витрат, передбачених п. 8 П(С)БО 7.

ГУ ДФС у Запорізькій області



Вівторок, 30 Липня 2019 09:41 | Переглядів: 37

Асоціація міст України