Офіційний сайт Гуляйпільської міської ради

Розділи

Петиції

Календар

« Квітень 2018 »
Пн   2 9 16 23 30
Вт   3 10 17 24  
Ср   4 11 18 25  
Чт   5 12 19 26  
Пт   6 13 20 27  
Сб   7 14 21 28  
Нд 1 8 15 22 29  

Пошук

Новини

На крилах успіху й добра

Сьогодні 13 квітня ветерана праці, вчителя математики й інформатики, добру, чуйну, милу жінку Любов Карпівну Поліщак привітав з ювілеєм міський голова Гуляйпільської ОТГ С.О. Ярмак. Теплі слова подяки сказала і секретар міської ради Т.І. Зіненко. До гарних слів долучилися і в.о. старости Поліщак В.Я. і директор ЗОШ с. Гуляйпільське Заїченко С.І. родичі, друзі.

Вона немало випробувань долі пройшла на своєму життєвому шляху.

Середина ХХ століття… Після воєнна відбудова. По всій країні йде відновлення колгоспного ладу. Важке становище селян: мізерна оплата праці, високі податки на підсобне господарство, відсутність паспортів у селян, відновлення зруйнованих під час ІІ світової війни шкіл, нестача підручників, зошитів і т.д.

Навколо села родюча земля, безмежні степи, ставки, тополі та квітучі сади.

Подружжя Бевзів Карпа Григоровича та Тетяни Дмитрівни дуже зраділи появі своєї маленької донечки. Але через рік народилася ще одна донечка – Ніночка, а через 5 років – Валюша.

В родини було три донечки, радості не було меж, три помічниці, три сонечка, три соловейка.

Любочка в дитинстві була непосидючою, допитливою,їй було все цікаво знати.

Але мама, Тетяна Дмитрівна, виховувала дівчаток в любові, діти зростали дуже працьовимити.  Дитинство проходило в Долинці, потім переїзд батьків в Марфополь, а потім постійне місце проживання в селищі Залізничному.

Батько, Карпо Григорович, був фельдшером, він був гарним спеціалістом. До нього люди йшли і вдень і вночі за допомогою, нікому не відмовляв в допомозі. Мама, Тетяна Дмитрівна, працювала при ньому санітаркою.

Йшли роки, підростали дівчатка. Збудували свій будинок, в якому завжди лунав дитячий сміх та українська пісня. У 1955 році Люба пішла до першого класу. Першою вчителькою була Сьомка Катерина Павлівна. Гарно вчилася, ловила жадібно кожне слово вчительки, але найбільше любила рахувати і співати.

Далі класним керівником була Плетінь Раїса Іванівна. Мабуть дивлячись на своїх вчителів і зробила в майбутньому свій вибір – стати вчителем.

Навчання в Залізничній восьми річці запам’яталося на все життя: цікаві уроки, досліди на ділянках, свята, вечори. Люба завжди була активісткою, любила бути першою в усьому: і в навчанні, і в спорті, і в художній самодіяльності.

      В родині, по маминій лінії, всі гарно співали: бабуся Ганна, мама, тітка Марія, тітка Катерина, тітка Клава, сестри Ніна і Валя. Коли збиралися всі разом, то пісня лунала і мелодія плила над селом.

На літні канікули Любов Карпівна любила їздити до дідуся Бевза Григора Наумовича і бабусі Ксенії Андріївни в Долинку. Дідусь Григір був теслею, майстер на всі руки. Скрині, стільці, столи, табуретки, підставки для квітів – це все його вироби, дерево в його руках дзвеніло, як музика.

Багато чого навчилася робити онука від дідуся та бабусі, а найбільше запам’яталося, коли дідусь брав на руки і розповідав різні історії. Минуло багато років, спливло багато води, а згадується цей час, нібито це було вчора. Бабусині пироги, дідусеві казки та любов до рідного краю.

Час йшов , закінчила навчатися в Залізничному, пішла навчатися в СШ №1 м. Гуляйполе. Нові вчителі,нові друзі, але перших ніколи не забувала. Потім в 1966 році вступила разом з сестрою Ніною в Бердянський педагогічний інститут на фізико – математичний факультет і почалося студентське життя. Сесії, будівельна бригада, море, кохання. Вийшла заміж, народила доньку Оленку в 1970 році. 

Спочатку працювала в с. Зеленівка Приморського району. Працювала і заочно закінчила останні курси інституту.

В 1973 році Любов Карпівна переїхала до Гуляйпільського району, ближче до батьків. І до виходу на пенсію і після неї працювала в «Комсомолці», так всі називали нашу школу.

Не тільки в районі, а в області знають Поліщак Любов Карпівну – вчителя математики та інформатики, справжнього вчителя.

Вона першою в районі оволоділа комп’ютерною технікою, разом із Сліпченком Олександром Івановичем сиділи в школі і вдень, і вночі, першою в районі «Комсомолка» отримала комп’ютерний клас із Києва «пілотний клас».

Школа мала добру учбово – матеріальну базу кабінету обчислювальної техніки, обладнаного на кошти птахорадгоспу «Гуляйпільський». Директор господарства О.Л. Гербутов завжди близько до серця брав турботи школи.

Всі і діти, і вчителі і батьки, і випускники йшли до Любов Карпівни вчитись на комп’юютерах. Дивує де бралася витримка, терпіння, щоб

«Комсомолка» гриміла в районі, в області, в республіці. Такі поруч колеги – вчителі: Колеснік  В.І., Куторницький В.Д., Бутенко Е.  В., Гопка Г.С., Богомолов В.І., Накалюжна Г.С., Приходько В.І., Домінова Д.О., Трофимюк В.М., Васильєв А.Г., та багато інших.

Туристичні походи по всій країні, від Байкалу до Карпат, від Мурманська до Криму... В одному із таких походів по Карпатах брала участь зі своїми вихованцями і Любов Карпівна.

Як і в дитинстві, так і зараз вона любить бути першою в усьому. «Відмінник освіти України», грамоти, дипломи за багаторічну педагогічну працю.

Любов Карпівна все своє життя працювала в школі, вона вчитель з Великої літери. Її поважають всі: вчителі, учні, батьки, односельці… Всі йдуть за порадою до цієї досвідченої, справедливої людини. Двері її квартири завжди відкриті, як і її серце.

Не тільки гарний педагог, а й добра, любяча мати й бабуся, гарна господиня.

Гордістю Любов Карпівна є її діти: донька Олена й син Олег. Олена закінчила Київський торгівельно – економічний інститут, а Олег – Полтавський педагогічний інститут. Це її два крила, на які вона може впевнено зіпертись. Діти завжди телефонують, приїздять, допомагають в усьому мамі, хвилюються за її здоров’я.

Вона гарна мати і турботлива бабуся. Але найбільша щастям є її онук – Денис (син доньки). Скільки любові, тепла випромінює її обличчя, коли бачить свого онука, все йому дала: знання, доброту, любов.

Денису зараз 15 років, він прислухається до порад бабусі, бо вона в нього найкраща і єдина.

Любов Карпівна Поліщак була активною учасницею народного хору «Світанок». Майже щовечора бігли сві до Будинку культури на репетиції, а керували хором подружжя Лопухіних Борис Віталійович і Оксана Миколаївна.

Любов Карпівна зуміла свою оселю перетворити в затишну домівку, де кожному раді.

Гарно вишиває, вже можна виставку робити із її робіт, там і картини, і рушники, і серветки.

Ніхто не зможе байдуже пройти влітку крізь будинок №30 по вулиці Лавренкова. З ранньої весни до пізньої осені буяють квіти різних кольорами під, вікнами квартири, вона нібито чарівниця. А «запах» пиріжків чути ще на вулиці, це все золоті руки Любов Карпівни.

Всі вони маленькі, одинакові і пухкі з картоплею, сиром, вишнями чи повидлом.

Невістка Світлана не може похвалитися котлетами, син Олег запашним борщем з пампушками, донька Олена розсольниками та  сирниками, а онук Денис бабусиними, смаколиками «добрячками».

Просто вона «майстер на всі руки».

Вітаємо, Вас із ювілеєм! Бажаємо Вам міцного здоров’я, миру й благополуччя, підтримки рідних, друзів та близьких.

Нехай Ваше життя наповнюється щастям та спокоєм, гарними приємними подіями.  

 



П'ятниця, 13 Квітня 2018 15:59 | Переглядів: 39