Офіційний сайт Гуляйпільської міської ради

Розділи

Петиції

Календар

« Листопад 2017 »
Пн   6 13 20 27
Вт   7 14 21 28
Ср 1 8 15 22 29
Чт 2 9 16 23 30
Пт 3 10 17 24  
Сб 4 11 18 25  
Нд 5 12 19 26  

Пошук

Історія міста

Село Гуляйполе було засновано в 1770-х як форпост для захисту від Кримського ханства.

У 1785 році правління Катеринославського намісництва зобов'язало Новомосковський земський суд заснувати і облаштувати біля Гайчура при балці Калмичкі державну військову слободу Гуляй-Поле. Назву дали переселенці з міста Гуляйпіль (сучасний Новомиргород — районний центр Кіровоградської області), селян якого князь Потьомкін продав у казну для заселення у Новоросію. Вони й дали назву новому населеному пункту «Гуляйполе» в пам'ять про рідне місто, яке вже було Потьомкіним перейменовано в Златопіль. Поселення носило військовий характер, заселення проводилось сотнями. Сотні поступово перетворювалися в адміністративні одиниці. Так заселялись Подолянська, Піщанська, Гурянська, Вербівська, Бочанська, Херсонська та пізніше Польська сотні. У 1794 році поселення мало 150 дворів.

У 1797 році побудовано дерев'яну православну церкву «Воздвиження Чесного і Животворящого Христа Господнього», а Гуляйполе стає волосним центром Олександрівського повіту Катеринославської губернії.

Жителі краю активно займалися землеробством та тваринництвом. Розвивалася торгівля. У 1859 році у Гуляйполі відбувся перший ярмарок. Діяло більше півсотні торгівельних підприємств із загальним оборотом 1 млн рублів. Поряд із ними існувала велика кількість торгівельних лавок. Торгівля сприяла припливу населення. Якщо у 1810 році тут проживало 1852 чол. то у 1859 — 2521 чол.

Із середини XIX на початок XX століття село Гуляйполе перетворюється у торгово-промислове містечко. У 1913 році тут проживає 16 тис. 150 осіб.

У Гуляйполі працювали 2 заводи сільськогосподарських машин, чотири винокурні та один пивоварений завод. Два парові млини були у Гуляйполі і один у Темирівці. Крім них навколо була велика кількість селянських «вітряків». Крім цього у Гуляполі працювало два цегельно-черепичних заводи та дванадцять по селах і хуторах.

Поряд з промисловими підприємствами у селі існувало півтора десятка невеликих, напівкустарних виробництв — екіпажна майстерня, декілька гончарень, а також олійниці, кузні, столярні та інші майстерні.

Із 1884 року і аж до Першої світової війни через кожні три роки у Гуляйполі проводилися земські виставки-аукціони сільськогосподарської та промислової продукції.

Після Першої світової та Громадянської воєн у Гуляйполі відбуваються нові соціально-економічні перетворення, викликані зміною державної влади та політичного режиму.

У 1938 році Гуляйполе отримує статус міста районного підпорядкування.

 

 

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.